Не думай, що якщо ти почитав дайверські форуми і подивився пару фільмів про підводні занурення, то цього достатньо, щоб стати дайвером і заощадити на навчанні.

Так, безумовно, інструктори і дайв-центри заробляють, навчаючи тебе. Але, і натомість, ти отримуєш дуже цінну інформацію та навички, які мінімізують твої ризики при зануреннях, якщо, звичайно, ти вибрав толкового інструктора.

Це досить прості речі, але ти можеш не дізнатися про них, займаючись самонавчанням.

Користуйся справним спорядженням

Не потрібно мати найдорожче спорядження. Головне, щоб воно було справне, повністю укомплектоване, відповідало умовам занурень і твоєму рівню підготовки. Обов’язково перевіряй працездатність спорядження безпосередньо перед зануренням. Періодично віддавай спорядження на обслуговування спеціально навченим технікам. Використовуй і бережи його правильно, щоб воно прослужило тобі довше.

Не затримуй дихання при зануреннях з аквалангом

Регулятор сконструйований таким чином, що він подає тобі повітря для дихання під тиском, рівним з тиском навколишнього середовища. Тобто, на поверхні в твої легені повітря надійде під тиском в одну атмосферу, а на десяти метрах регулятор подасть тобі повітря під тиском вже у дві атмосфери. Ти цього не відчуєш, бо ці ж дві атмосфери тиснуть на все твоє тіло на цій глибині. Але якщо ти в цей момент затримаэш дихання і вспливешь на поверхню – повітря в твоїх легенях прагнутиме розширитися в два рази. Легені цього не витримають! Просто постійно дихай, глибоко і рівномірно.

Не пірнай поодинці

Основна концепція аматорського дайвінгу полягає в тому, що ти пірнаєш з напарником. Це не тільки безпечніше, але й цікавіше і зручніше. По-перше, твій «бадді» – це додаткове джерело повітря для тебе, а також додаткові очі і руки на випадок непередбаченої ситуації. По-друге, перед зануренням, при взаємній перевірці спорядження, він може виявити якусь проблему у твоєму спорядженні, яку не помітив ти.  По-третє, він допоможе тобі надіти твоє спорядження, як, власне, і ти йому. По-четверте, після занурення буде з ким поділитися враженнями. І таких прикладів можна навести багато. Тому, незважаючи на те, що зараз у багатьох сертифікуючих агентствах присутні спеціальні курси соло-дайвінгу, які дозволять тобі плавати поодинці, після відповідного навчання, переважна більшість професіоналів рекомендує занурюватися разом з партнером.

Плануй кожне занурення

Знай про свої обмеження і з їх урахуванням плануй свою підводну діяльність. Домовся зі своїм партнером ще на поверхні, що ви будете робити під водою і куди пливти. При необхідності, повторіть сигнали руками. Ознайомтеся з місцем занурення. Домовтеся про межі часу, глибини і запасів повітря. Подумайте про непередбаченні ситуації і про те, як ви будете з них виходити.

Не бійся скасувати занурення

Будь чесний з самим собою. Об’єктивно оціни свій рівень підготовки, навички та фізичний стан. Якщо ти відчуваєш, що не готовий до даного зануренню – відмовся від нього. Це не соромно. Це набагато краще, ніж все-таки зануритися і відчувати стрес протягом усього занурення або взагалі випустити ситуацію з-під контролю.

Не бійся перервати занурення

Якщо ти зрозумів, що занурення тобі «не по зубах» вже в процесі його виконання – сміливо його переривай. Знову ж, це може бути з різних причин, описаними у попередньому пункті. Занурення має бути в задоволення, якщо це не так, навіщо тоді потрібно? Адже ми дайвери-аматори, перед нами не стоять військові або комерційні завдання. Якщо прийняв рішення перервати занурення – обов’язково зроби це разом з бадді або повідом про це гідові.

Пам’ятай про ризик декомпрессіонної хвороби

Плаваючи під водою, ми накопичуємо в своєму організмі надмірну кількість розчиненого азоту. Це виходить тому, що ми дихаємо повітрям під тиском куди більшим, ніж на поверхні. Якщо не дотримуватися певних правил занурень, при спливанні, в тканинах і крові нашого тіла можуть утворюватися надто великі бульбашки газоподібного азоту.

Наш організм до цього абсолютно не готовий. Цей небезпечний стан називається декомпрессіонною хворобою. Тому, плануй занурення в бездекомпрессіонних межах, коли ти з мінімальним ризиком, в будь-який момент занурення можеш завершити занурення і піднятися на поверхню.

Спливай повільно

Навіть якщо під час занурення ти не виходив за бездекомпресійні межі, але сплив дуже швидко, тобто різко змінив тиск навколишнього середовища – ти знову ж піддав себе ризику виникнення декомпрессіонної хвороби.
Ось тобі приклад: збовтай пляшку пива і скинь в ній тиск – тобто відкрий кришку. Через різке падіння тиску розчинений у пляшці газ моментально переходить в газоподібну форму і утворює піну. Щоб у тебе в організмі не було нічого подібного – спливай повільно, зі швидкістю не більше 18 метрів на хвилину (іншими словами, не швидше 30 сантиметрів в секунду). Чим ближче ти до поверхні – тим повільніше старайся спливати. І роби зупинки безпеки після кожного занурення, особливо якщо воно було глибоке. Для цього зупинись на п’яти метрах на три хвилини. Допомагай своєму тілу плавно позбавлятися від азоту.

Нічого не чіпай

Під водою не розпускай руки. Тримай їх при собі. По-перше, залиш підводний світ у тому ж вигляді, яким він був і до тебе, щоб дайвери могли і далі ним милуватися. А по-друге, у деяких, зовні милих створінь можуть бути в наявності досить гострі зуби або шипи. Багато з них є отруйними, особливо в тропічних морях. Деякі настільки отруйними, що потім про них може бути нікому розповісти товаришам. На щастя, більшість з них не проявляють агресію, і займають лише оборонну позицію. Тому будь уважний і не хапайся за все руками.