Глубока-над-Влтавою
Знайти пристойний готель в Глубока-над-Влтавою не складе труднощів. У центрі селища з населенням десять тисяч чоловік кілька готелів з відмінною кухнею і Wi-Fi в номерах. Скажіть тверде “ні” “Фейсбуку” і “Однокласникам” і поспішіть в замковий парк. При колишньому власнику Адольфі Шварценбергу він займав 200 квадратних кілометрів, плавно перетікаючи в безкрайній ліс, зараз навряд чи залишилася третина. Але і скорочений варіант цілком влаштовує туристів. Тут все цвіте і зеленіє до cамого кінця жовтня. Дерева, статуї, картинна галерея, рожеві кущі, зимовий сад, білосніжні лавочки, немов вірні камердинери, застигли в очікуванні господарів. Уряд Чехії готовий повернути маєтки колишнім власникам, але ті, підрахувавши витрати, не дуже-то поспішають приймати щедрі дари.

Білосніжний замок з башточками у вигляді шахових фігур схожий на палац Попелюшки, а екстрасенси говорять про те що тут мешкає  примара дами. Екскурсія по замку проходить у супроводі аудіогіда, і через півтори години ви самі вирішите, у що вірити, а в що ні. Як би там не було, перепланування приміщень за зразком Віндзора затіяла цілком реальна персона – княгиня Елеонора. Стелі обтягнули шкірою, повісила люстри з муранського скла, фламандські гобелени, замовили секретери, інкрустовані рідкісною породою мармуру, візерунки якого імітують зображення античних руїн. Захоплена дама не скупилася ні на інтер’єри, ні на власну зовнішність, вкладаючи в те й інше нечувані суми. Портрет 60-річної княгині наводить на думку, що рецепт молодості їй підказав Доріан Грей. Однак в дійсності він полягав у свіжому повітрі і провінційним життям – тихим, передбачуваним, позбавленим стресів.

У чеській глибинці життя завмирає, ледь сонце доторкнеться до горизонту. І виникає закономірне питання: де вбити час до вечері, якщо прогулянка по головній вулиці займає 10 хвилин? Насправді варіантів море. Пограти в детектива і відшукати поліцейську ділянку. Ви знайдете її за особливими прикметами. Вхід в обитель Феміди (не повірите!) Заставлена квітковими горщиками і дитячими іграшками. Правоохоронці явно засиділися без діла. Можна провести вечір в винотеці, дегустуючи моравські вина, сходити до озера помилуватися заходом, подивитися на костел з неоготичним колоритом. Увечері місто огортає така тиша та благодать, що тривожно-недовірливу музу ніхто і ніщо сполохати не в змозі. Навіть щільна вечеря.
Зворушлива статуя святого по дорозі до замку, котрий змінив за більш ніж 350 років 26 власників. Останніми були Шварценберги. До речі, один із нащадків роду – Карел Шварценберг – міністр закордонних справ Чехії.

Ресторан Na Ruzku в підземеллі готелю Zavis z Falkenstejna – невелике приміщення з кам’яними стінами, склепінчастою стелею і приглушеним полум’ям каміна. Столи ломляться від частувань. Тут і гриби, і гуляш в хлібі, і традиційне вепреве коліно. Богатирські порції не осилити без фруктового самогону “Грушевіци” або “сливовиця”. Однак місцеві гурмани віддають перевагу напою з більш колоритною назвою “Лак для трун”, або “Фернет”. Настоянка з гіркотою трав “лікує” переповнений шлунок краще смекти.

Ческі-Крумлов
У пряничному місті, в 1992 році занесеному в Список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, близько 40 історичних об’єктів в стилі бароко. А ще розкішний замок і не менш мальовничий парк. Доведеться помучитися з вибором: те й інше за один день навряд чи передивешся. Набагато логічніше розділитися за інтересами. Парк чимось нагадує Петергоф і Версаль одночасно, тільки відвідувачів в десять разів менше. Фонтани, химерні квітники у вигляді гербів і вензелів, зарослий ліліями ставок. Єдина споруда, вибивається з стилю, -  театр. Автор дива інженерної думки, безумовно, геній. Актори спокійно обходяться без декорацій – навколишнє середовище чудово замінює їх. Крумлов може бути різним – святково-сонячним і похмуро-потойбічним. Недарма тут знімали деякі сцени до фільму “Хостел”.

Обов’язковий маршрут по Ческі-Крумлов, який повинен подужати кожний поважаючий себе “першопроходець”, – церква Святого Вітта з фресками XV століття, оглядові майданчики на площі триповерхового мосту і вежі монетного двору, замковий рів зі справжніми ведмедями. Після цього зі спокійною совістю заглиблюйтесь в лабіринти Старого міста, уважно розглядаючи будинки. Кожен зі своїм характером, “виразом обличчя” та фресками. Чого тільки на них не зображено: біблійні сцени, персонажі з античної міфології, граффіті (спеціальна техніка малюнка) і навіть портрети мешканців у старовинних шатах – по них можна вивчати історію моди і звичаїв.

Виставки, галереї, музеї, магазини – Крумлов практично з них складається. Не потрібно шукати їх навмисно, дозвольте собі заблукати. Можливо, інтуїція виведе до льоху, де проходять модні виставки, до галереї сучасного мистецтва (орієнтир – великий вказівний палець червоного кольору). Або до Музею воскових фігур, маріонеток, тортур або мотоциклів. Його дизайн обіграний досить незвично. Де б ви думали меткі крумловці помістили байки? На стелі, вверх ногами! До речі, по сусідству з креативним закладом розташований центр знаменитого художника Егона Шіле, де можна розжитися відмінним альбомом з його роботами. Він жив тут недовго, але в пам’яті городян залишився невиправним бешкетником і гулякою.

Час є. Це не заклик до дії, а чергова екскурсія. Одні назви ресторанчиків чого варті. “Дві вдови”, “У ката”, “Циганська хата”, “Корчма на Шатлавські вулиці” в будівлі середньовічної боргової в’язниці. Кожне дивує гуманними цінами, смачною їжею і неповторним колоритом. Наприклад, бар в готелі “Дворжак” підкорює інтер’єрами XIX століття, офіціантом з виправкою англійського лорда і густим ароматом “сварженого вина”, або по-нашому глінтвейну. Але якщо хочете високої кухні, загляньте в готель “Ружа”, який облаштувався в колишній Єзуїтські колегії. З відкритої тераси видно завиток-меандр, який робить річка Влтава. У Крумлов приїжджають екстремали сплавлятися на рафтах, і там, де вода падає з порога, частенько перевертаються до повного захоплення глядачів і самих учасників.

У вас є три варіанти, як гідно завершити замкову тему. Попрямувати в Будеєвіце дегустувати пиво в ресторані при заводі “Будвар”, дивитися чорну вежу XV століття і найбільший фонтан в Чехії. Податися в Чеський Штернберг – середньовічне місто, власність нащадків старовинного дворянського роду. Або при в’їзді в Прагу звернути до готелю “Сон”, побудованому у вигляді замку, і наостанок перед літаком замовити щось з чеської кухні.