П’ятниця. Таємна вечеря
Церква Санта Марія делле Граціє. Відправляйтеся сюди відразу по приїзді, щоб поглянути на шедевр генія. Леонардо написав цю картину не в техніці фрески, а олійними фарбами на стіні, яка була такою мокрою, що навіть в ранні часи фарба почала тріскатися і осипатися. Пізніше положення на стільки погіршилося, що стіну довелося гріти – тільки б врятувати картину. Реставратори століття за століттям вносили свою лепту, і від оригіналу мало що залишилося. Потім, в серпні 1943 року, відбулося те, що могло б повністю знищити шедевр. Під час авіаційного нальоту в будівлю влучила бомба, знесла дах трапезної та одну зі стін, але не знищила картину. Коли реставратор, який стояв останнім у довгій низці людей, зняв мішки з піском, всі побачили, що шедевр Леонардо покритий товстим шаром землі. У 1947-му “Таємна вечеря” була реставрована вченими-експертами під контролем державної комісії. Реставратори поставили мету: прибрати всі нашарування і зберегти мазки Леонардо, всі до єдиного. Можливо, саме тому картина зараз більше схожа на оригінал, ніж в минулі століття.

Одним мистецтвом ситий не будеш. Правда, відшукати в Мілані підходяще місце для вечері не так-то просто. Що вибрати: ресторан, тратторії або піцерію, де печуть смачні піци? Раджу провести вечір в більш “атмосферному” закладі. Orient-Express стилізований під вагон-ресторан знаменитого “Східного експреса” з роману Агати Крісті і славиться відмінними стравами італійської кухні. Що замовити? Звичайно, котлету по-міланськи, пасту з грибами і спаржу з розтопленим вершковим маслом і лимонним соком. І обов’язково відмінне червоне вино з Сондріно.

Шопінг
Хоча б один день варто присвятити шопінгу. Тим більше що штаб-квартира культових бутиків може запропонувати багато приємних сюрпризів. Взяти хоча б популярну імперію стилю, де сконцентровані всі актуальні новинки: 10 Corso Como – цю адресу в Мілані знає будь-яка модниця! Але далеко не всім відомо, що неподалік є однойменний аутлет, де по більш гуманним цінами продаються брендові речі попередніх сезонів. Зазвичай він відкритий з п’ятниці по неділю, хоча іноді проводяться “тематичні розпродажі” і в інші дні. Втім, це не єдине в Мілані місце, де можна одягтися з голови до ніг.

Де зарядитися енергією стомленому шопоголіків? Безсумнівно, в закладах, обласканих увагою представників фешн-індустрії. У ресторані Bice в модному кварталі на початку ХХ століття любили збиратися модельєри, редактори і промисловці. Та й зараз вашою сусідкою по столику цілком може виявитися якась знаменита топ-модель або дизайнер. Але головне, заради чого тут варто побувати, – чудові страви тосканської кухні, однієї з кращих в Італії. Sweet Coffe – простіший заклад. Це професійний бар продавців кварталу моди, куди можна заглянути на ланч, випити еспрессо, з’їсти бутерброд перед черговим марафоном по магазинах.

Головний шопінг-центр – галерея, яка примикає до центральної площі Дуомо, яка названа на честь заснувавшому її в 1867 році короля Італії Віктора Еммануїла II. Тут можна провести навіть не день, а тиждень, але так і не обійти всю. Якщо ж нічого не знайдете, вирушайте на проспект Буенос-Айрес – один з найграндіозніших торгових рядів у світі. П’ять кілометрів магазинів, в яких є все що завгодно: від взуття ручної роботи до ексклюзивних гудзиків. Причому товари для чоловіків трапляються значно частіше, ніж для жінок. Тому представники сильної статі, абсолютно байдужі до власної зовнішності, в Мілані не зустрічаються.

Брера – Дуомо
Якщо у ваших планах є пункт “з користю провести час”, прогуляйтеся по самому богемному кварталу Брера, а заодно помилуйтеся нетлінними цінностями Брера – найбільшого музею Мілана. Минаючи площу Ла Скала, театр, який зовні здається іграшковим, і пам’ятник великому Леонардо, ви опинитеся на Via Brera. Пінакотека Брера, що займає частину величезного палацу Академії витончених мистецтв, буде в кінці вулиці. Гуляти по галереї найбільшого в світі зібрання живопису – суцільне задоволення. Адже тут зібрані шедеври: від Рафаеля до Модільяні.

У звичайний день цей квартал – одне з найбільш правильних місць для обіду в Мілані. Вся вулиця Фьорі-К’яра і залишок Брера до перетину з Понтаччі до відмови забиті ресторанчиками. Головне – вибрати один з них. Орієнтуйтеся по вивішеному меню і довіряйте інтуїції. Я, наприклад, перекусила в барі на розі неподалік від Брера. До речі, впізнати його просто: це улюблене місце майбутніх художників – студенти приходять сюди з етюдником і відразу беруться за роботу.

Від Брера до головної площі міста швидким кроком можна дістатися всього за 15-20 хвилин. Але я дозволила собі невеликий відступ заради церкви Святого Марка. Свою назву вона отримала в знак подяки Республіці Святого Марка, в XII столітті зробила допомогу міланцям в боротьбі проти Фрідріха Барбаросси. На початку 1770-х в монастирі при храмі кілька місяців жив чотирнадцятирічний Моцарт. Можливо, саме тоді він написав оперу “Мітрідат, цар Понту”. Крім того, тут вперше прозвучав “Реквієм” Джузеппе Верді.

Міланський собор викликає здивування навіть у тих, хто бачив найбільші храми світу. Потрапляючи туди, переносишся від шуму і тривог міста в тишу і спокій вічних цінностей. Тут можна сховатися від негоди і від вуличного натовпу. Але не це головне. З його величезними розмірами і таємничим мороком ніщо не може зрівнятися, а колони нефа потрясають фантастичною висотою і красою. У Дуомо дивовижна історія і не менш дивовижний дах, який нібито призначений для прогулянок і маленьких відкриттів. До речі, раніше туристи підіймалися вгору по незліченних кам’яних сходах, а тепер можна швидко і без зусиль піднятися на ліфті. Зверху відкривається чудова панорама Мілана і його околиць. Кажуть, в гарну погоду можна навіть побачити Альпи.