Для тлінного тіла є безліч місць відпочинку. Часом досить усього лише затишного ліжка і восьми годин сну, щоб наш вередливий “скафандр” відродився з попелу. А як же душа? Їй-то теж потрібен відпочинок і, звичайно, емоції, причому емоції певного роду. У пошуках потрібних вражень я вибрала півострів Халкідікі.

Достатньо короткочасного погляду на карту Халкідіків, щоб зрозуміти, наскільки це місце незвично. Три перста-півострова – Кассандра, Ситонія, Афон – наче втілення Святої Троїці. Навіть розташовані вони в правильному порядку: веселий “син”, мудрий “батько”, таємничий “дух”. Якщо вірити античним філософам, число “три” наділяє якостями, про які простий смертний не сміє і мріяти: гармонією, досконалістю, удачею. Судячи з великих справ, які здійснюються на Халкідіках, так і було. Міфи настільки тісно переплелися з реальністю, що відокремити правду від вигадки неможливо. Та й чи варто, якщо сам півострів підозріло скидається на тризубець Посейдона. Спостерігає за ним з боку Олімп, обраний античними богами в якості п’ятизіркової резиденції. А ці сибарити знали, де сидіти і як відпочивати. І залишили в дар грекам досконалу формулу відпочинку – смачно їсти, підносити хвалу небесам і радіти кожному прожитому дню. Ці заняття в Елладі завжди вважалися священними.

Для відвідування Салоників викройте хоча б день. Зайдіть в Візантійський музей в Білій Башті, прогуляйтеся біля арки імператора Галерія, загляньте в Археологічний музей. Тут зібрані найцікавіші знахідки, виявлені при розкопках у палаці македонських царів у Вергін. А в перервах між пунктами культурної програми підкріплюйтеся в ресторанчиках на набережній.

Територія релаксу
Перший “палець” – Кассандра – філія Едемських садів для сімей з дітьми, любителів морепродуктів і білого вина, яке п’ється, як джерельна вода. Чим простіша їжа, тим вона смачніша – зрозумієте ви і з почуттям виконаного обов’язку відправитеся на пляж. Кассандрі належать самі білосніжні піски з прозорою, немов скло, водою. І особливий мікроклімат: як би не було жарко, спека переноситься легко, і море швидко прогрівається. Втім, навіть із самого благоустроєного туристичного заповідника корисно періодично вибиратися. Поки місцеві медитують за склянкою ранкового фраппе, ви будете гуляти по підземній каплиці Неа Фокіа, де проповідував апостол Павло. Підставляти долоні прохолодним джерелам, що бють із скелі. Збиратися в Кастор на шопінг: для мандрівниці немає кращого сувеніра, ніж норковий кожушок по фабричній ціні. Ховатися від сонця в церкві Успіння в містечку Калліфея і відчувати, як в вас вливаються свіжі сили.

Обитель ченців
Єдина в світі чернеча республіка Афон – для любителів споглядання. Два десятки православних монастирів, чиї мешканці зберегли життєвий уклад тисячолітньої давності. Цивілізації так і не вдалося обдарувати ченців своїми благами. Коштувало великих зусиль вгамувати журналістську цікавість і не стати першою жінкою, ступаючою в заборонне царство. Розум і прислів’я про чужий монастир взяли верх над емоціями. Літній грек, більше нагадував міфічного Хірона, розповідав про імператорську дочку Палакідію, яка теж одного разу вирішила відвідати монастир. Але не посміла ослухатися голосу богородиці, яка заборонила вводити ченців у спокусу. З тієї пори жодна жінка не переступила незримої межі, за якою ченці служать Богові. Пристанище пустельників можна побачити хіба що на вертолітні екскурсії, яку влаштувала для нас компанія Музенідіс Тревел. Або приїхати в небесне місто Уранополіс і поспішити на пристань, де пришвартовані прогулянкові яхти. З палуби фотографувати монастирі і гору Афон, оповиту містичним туманом. І незважаючи на відстань (ближче ніж на п’ятсот метрів до берега судам підходити заборонено), відчути потужну енергетику царства ченців.

Божественна канцелярія
Священна “трійця”, а в головах “рада мудреців” – Метеори (з грецької “ширяють у повітрі”) – чудо зі Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Дивовижний рельєф немов створений різцем геніального скульптора. З полів місячного виду ростуть кам’яні персти, на які піднялися монастирі. Автор абстракцій – доісторичне море: мільйони років вода виточує Метеори, що стали фундаментами монастирів. Навіть не віриться, що їх будували люди. Перші обителі виникли 600 років тому і займали всі вершини, тепер їх залишилося вісім, а для відвідування відкриті лише шість. На догоду туристам створено музеї, сувенірні лавки, прокладені скелелазні маршрути. Але щоб відчути велич стародавніх монастирів, потрібно зупинитися на день в селищі Каламбака. Відвідати стільки храмів, скільки дозволять сили і взуття. Переглянути колекцію стародавніх ікон, вишитих золотих плащаниць і різьблених хрестів. Або просто гуляти, посилаючи в небеса молитви-бажання. Ви в божественні канцелярії, де ваші прохання негайно приймаються до розгляду.