Напередодні найголовнішого релігійного свята – Різдва Христового – вірний традиціям український народ сідати за святковий, щедрий, але пісний стіл. 6 січня – Святий Вечір, який готують після наведення ладу в будинках. Варто очиститися і духовно – сповідатися (хоча я невіруюча), помиритися з ворогом. Після цього можна братися за приготування святкових страв.

Обов’язково на столі наявність дванадцяти страв – на честь дванадцяти апостолів. Традиційними стравами завжди були борщ, вареники, риба, гриби, каша, квасоля або боби, картопля, голубці, печиво, кутя, узвар. Ні в якому разі не можна в цей день лаятися, сперечатися, всі члени сім’ї повинні бути вдома. Діти повинні допомагати в приготуваннях, особлива роль відводитися старшої дочки. 6 січня не снідають і не обідають, лише дітям дозволено перекусити в обідню пору.

Оформляючи стіл на Святий Вечір, після заходу сонця застилають його свіжим сіном або соломою. Поверх сіна насипають трохи зерна і покривають стіл скатертиною, під яку по кутах кладуть по зубчику часнику. Він оберігає від злої сили та хвороб. Варто подбати, щоб у будинку на почесному місці стояв “дідух” – святковий сніп з пшениці (“дідух” роблять тільки на західній Україні), жита або вівса, перев’язаний особливим чином. “Дідух” з дохристиянських часів представляв духів предків, які в цей день повинні були прийти в гості.

Під час вечері не можна багато розмовляти, виходити з-за столу.

Хлопцю і дівчині не можна сидіти на кутах столу, щоб не залишитися без подружньої пари. Не можна, взявши ложку в руки, знову класти її на стіл, страви водою не запивають – тільки узваром. Поки трапеза не закінчитися – не можна виходити з-за столу, тим більше – з дому, щоб не впустити нечисту силу.

Від кожного блюда варто покуштувати хоча б трохи, щоб не було голоду. Але не можна з’їдати блюда цілком – “щоб холодильник не залишився порожнім”.

Перша вечірня зірка оповіщає людям про велике чудо – народження Сина Божого! Можна починати Святу Вечерю – запалити свічку, помолитися.

На Галичині господар будинку ділить змащену медом проскурку на кількість присутніх і, вітаючи всіх з святами і бажаючи дочекатися наступного року, перехрестившись і поцілувавшись, кожному подає шматочок цієї прісної випічки. Цим починається трапеза.

Після вечері колядують

Увечері на вулиці українських міст і сіл виходить молодь у національних костюмах. У народі кажуть: «Коляда іде». Колядники співають під вікнами і викликають на вулицю господарів. З їх дозволу біля ганку розігрується маленьку виставу, героєм якого часто буває Коза – символ добра і достатку.

Співають: «Нова радiсть стала, Яка НЕ бувала – звiзда ясна над вертепом Вночi засiяла».

Господарі щедро пригощають колядників. За бажанням запрошують в будинок. Колядники не просять, а збирають пожертви на славу Бога, тому не впустити їх у будинок не можна.

Якщо господар не пустить у хату коляду, то його обійдуть добром і небо, і люди. За Різдвяний стіл сідають з появою першої зірки. Подають 12 страв – за кількістю апостолів Христа. Головне з них-кутя. Ритуальне різдвяне блюдо з медом, горіхами, маком і пшеницею.

Першу ложку куті батько підкидає вгору, а діти ловлять – щоб не переривалися сімейні традиції. Всі різдвяні страви пісні. Обов’язкові вареники, голубці, компот із сухофруктів і борщ з вушками – варениками з грибами, які варилися в борщі.

М’ясо дозволяється їсти тільки в перший день Різдва. По кутах столу кладуть часник і сіно, щоб відігнати злих духів. Домашніх тварин годують краще, щоб не сказали, що господар поганий, так як в Різдво, за повір’ями «і скотина розмовляє».

Нi в якому разi напіватіся не можна – особливо в цею святнiй вечiр. Як зустрiнеш Це Рiздво, його призначення та багатство, якiй стiл, якi Стосунки мiж людьми, Яка атмосфера буде в домi – так собi наврочіш на цiлій рiк.

Колядники до опівночі розійдуться по домівках - якщо зустріти Різдво в дорозі, то цілий рік проведеш в поневіряння.

Співають: “Просимо тебе, Боже, просимо тебе, царю: даруй щастя, даруй долю нашiй Украiнi”